Тема:
Чорнобиль: біль і скорбота України
Мета: розширити знання здобувачів освіти про Чорнобильську трагедію;
наголосити про потенційну небезпеку радіації, розповісти про ліквідаторів
аварії на Чорнобильській АЕС; вчити застосовувати в повсякденному житті
елементарні радіаційно - гігієнічні навички; виховувати почуття сприймання
чужого болю як свого, загальнонародного горя, як
особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; розвивати уміння
давати свою оцінку вчинкам, подіям, визначати основний зміст отриманої
інформації; виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.
Обладнання: свічка, мультимедійний пристрій, відеоролик, наочність.
Сьогодні ми з вами поговоримо про одну з найжахливіших
сторінок історії нашої України. Ось послухайте вірш про цю трагедію.
26 квітня! В ніч із забуття
Йде страшне створіння –
атомне дитя.
Суть його безкровна і
зіниць нема
І уста безмовні, і душа
німа.
Вирвавшись на волю з мороку
ночей,
Вже калічить долі і
батьків.
Виродок – створіння ціль
страшну таїть
Поглина сумління, душі нам
двоїть.
Простяга до серця щупальця
страшні
І вселяє муки, муки
неземні.
Присипляє мозок посвистом
глухим
Стронцієву дозу сипле, наче
дим.
26 квітня! Люди не
проспіть!
Атомне століття раною
горить.
Передісторія
катастрофи
У 1996 р.
виповнилося 100 років від часу відкриття французьким вченим Беккарелем явища
радіоактивності.
Відкриття радіоактивного розпаду атомів, якій
супроводжується виділенням ядерної енергії, стало початком переходу людства до
атомного віку. Але ядерна енергія, яка виявилась, несла людству небезпечні
біди.
Початок формування потужного
науково-промислового атомного комплексу на території колишнього СРСР поклав
створений у Москві (1946 рік) перший в Європі ядерний реактор. Було сформовано
союзне атомне відомство – Мінатоменерго (раніше Середмаш) – всесильна, могутня
і в достатній мірі одіозна організація.
Серед усіх трагедій, які пережило
людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного
забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей,
їх соціальні, економічні і побутові умови життя.
Щоб глибше зрозуміти весь трагізм
становища, в яке потрапили мільйони людей, знайти коріння цього всенародного
лиха, повернемося трохи до історії чорнобильського регіону і діючої в ньому
атомної станції. Чорнобиль – місто Київської області України – розташований на
річці Прип’яті при впаданні в неї річки Уж. Він є одним з найстаріших
слов’янських міст.
Перші літописні відомості про
Чорнобиль належать до 1193 року. У 1362 році він був загарбаний Литвою. Після
Люблінської унії 1659 року підпав під владу Польщі. Населення Чорнобиля брало
участь у визвольній війні українського народу (1648-1654) під керівництвом
Богдана Хмельницького. Після другого поділу Польщі (1793 р.) Чорнобиль у складі
Правобережної України возз’єднано з Росією.
У 1923 році утворюється
Чорнобильський район. Його центром стає місто Чорнобиль. У районі – 64 населені
пункти.
На сході район омивається Київським
водосховищем. Розташований у межах Польської низовини. Для поверхні району
характерно чергування заплавних лучно-болотних типів місцевості та піщаних
горбів та пасм.
На ім’я міста Чорнобиля (до ХІІ ст.
Стрежев) була названа і атомна електростанція. все життя і діяльність
Чорнобильської АЕС були пов’язані зі своїм ровесником – містом Прип’яттю.
Рішенням технічної ради Міністерства
енергетики і електрофікації колишнього Радянського Союзу від 15 березня 1966
року пунктом будівництва Чорнобильського (Центрально-Української – такою була
перша назва) АЕС було визначено село Копачі Чорнобильського району. А
постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів республіки від 2 лютого 1967 року
Центрально-Українська АЕС була перейменована на Чорнобильську атомну станцію.
Рішенням Міненерго СРСР за № 13 від
2 березня 1971 року було прийнято обгрунтовання збільшення потужності ЧАЕС до 4
млн. кВт. год.
У травня 1971 року будівельники ЧАЕС
розпочали рити котлован під головний корпус І-го енергоблока. А вже 15 серпня
1972 року чашу котловану головного корпусу заповнили сотні учасників
будівництва АЕС. Паралельно розгорнулися роботи по зведенню міста енергетиків –
Прип’яті.
У ході будівництва першого, другого,
а потім третього і четвертого реакторів масштаби робіт збільшувались. Визріло
рішення про розширення ЧАЕС і доведення її потужності до шісти, а в перспективі
і до дев’яти атомних реакторів.
Спорудження ЧАЕС і м. Прип’яті було
оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою.
1 серпня 1977 року о 20 год 10 хв
була завантажена перша ТВС. 21 грудня 1978 року був введений дію 2-й
енергоблок. 3 грудня 1981 року було здійснено пуск 3-го блока ЧАЕС. 31 грудня
1983 року почав давати перші кіловати електроенергії 4-й енергоблок.
На 1 січня 1986 року потужність 4-х
атомних енергоблоків становила 4 млн. кВт і вийшла на проекті параметри. Треба
мати на увазі, що 3-й і 4-й енергоблоки, що входять у другу чергу ЧАЕС,
відносяться до 2-го покоління атомних електростанцій. Вони розміщувались не
окремо один від одного, як 1-й і 2-й енергоблоки. а в одному приміщенні, які
розділяються між собою тільки внутрішніми стінами.
Будівництво атомної електростанції і
м. Прип’яті проводилося поспішно, що призвело до зниження якості робіт,
креслень.
У статті «Не приватна справа», яка
була надрукована в газеті «Літературна Україна» 27 березня 1986 року,
журналістка прип’ятської газети «Трибуна енергетика» Л. А. Ковалевська
висвітила те, що потенційно заклало фундамент ще більш страшної аварії, ніж та,
що мала статись через місяць. Автор статті зосередила вогонь критики на
недоліках будівництва 5-го енергоблоку, навела факти безвідповідальності і
халтури: в 1985 році постачальники недодали 2358 т металоконструкцій; 326 т
суцільного покриття, з браком близько 220 т металоконструкцій.
Ще в 1983 році у процесі фізичного
пуску 4-го реактору ЧАЕС виявилось, що СУЗ (стержні управління захистом)
вносять позитивну реактивність і тільки через 5 сек. починають збуджувати
негативну. Але ж аварійний захист реактора повинен з першої миті вносити лише
негативну реактивність. Нажаль 4-й реактор не пройшов усіх необхідних
випробувань.
Помилки проектантів, обслуговуючого
персоналу не рідко призводили до аварій і відмов обладнання. Тільки у 1980 році
8 раз зупинялись енергоблоки, в т.ч. з вини проектних організацій – дві
зупинки, заводів-постачальників – три зупинки, обслуговуючого персоналу – три.
На думку ряду вчених і спеціалістів,
місце для будівництва ЧАЕС вибрано невдало в багатьох відношеннях. Так,
московський геофізик, доктор фізико-математичних наук Е.В. Барковський вважає,
що ЧАЕС було споруджено на розломі земної кори у долині річки Прип’ять. У
церковно-історичній хроніці описано руйнівний землетрус. що стався у Чорнобилі
в 1530 році. З 1972 року через порушення гравітаційної рівноваги внутрішніх
геосфер Землі прискорилося осьове розтягнення планети, що зумовило багато
геофізичних змін, зокрема активізацію сейсмічності. Незадовго до аварії на ЧАЕС
спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора, пов’язані з рухом границі
розлому.
Розповідь про вибух на ЧАЕС.
32
роки потому. Україна, місто Чорнобиль.
Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І ось планове виключення
реактору, що тривало 20 секунд. Через декілька секунд, в результаті різкого
стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто
520 видів небезпечних речовин. Сталася аварія на атомній станції. Вибух був
настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території
Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. На
них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна
жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.
Чорнобиль походить від
назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення,
потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.
В порожніх селах вітер квилить,
Тополі гне і берези квилить,
Стоять на сонці полини,
Ростуть в городах бур’яни.
З річок веселки воду п’ють
І страшно яблуні цвітуть.
Чорнобиль.
Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва.
Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку
назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971
році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із
запланованих шести.
Але в історію Чорнобиль
увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства
катастроф.
Для
України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її
наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після
нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу. Наступного
дня після аварії на ЧАЕС, в м. Прип’ять радіаційний фон піднявся дуже високо.
Якби евакуація була на 1 день пізніше, то всі жителі міста могли отримати
смертельну дозу радіації. Всі люди, які знаходилися поблизу радіоактивних
уламків більше 15 хв., які утворилися внаслідок вибуху, отримували смертельну
дозу радіації, і загинули в той же день.
−
Як ви зрозуміли що таке
радіація?
Бесіда-розповідь про
правила поводження у забрудненому середовищі.
Так
ось радіація – це небезпечні частинки, і якщо вже сталася така катастрофа,
кращий вихід не заходити на ті території. Але зараз проводяться екскурсії і
тому потрібно знати правила поводження у забрудненому середовищі. Давайте їх
зачитаємо:
1.
Найперше і
найголовніше правило - дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.
2.
Неприпустимо їсти немиті
овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати
радіоактивні частинки.
3.
Не можна брати до рота
зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.
4.
Всю обробку їжі треба
робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати та ін.
5.
Необхідне вологе
прибирання, ретельне витирання пилу з меблів підвіконня, зміна взуття.
6.
Особиста гігієна: ретельно
мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, ополощу вати рот і горло
перед їжею, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.
Бесіда-розповідь
про героїв Чорнобиля
Знайшлись
люди, які поклали своє життя для забезпечення для нас світлого майбутнього.
Зараз їх називають «ліквідатори», «чорнобильцями», «Героями України».
«Хто вони?» - запитаєте ви. 28 бійців -
пожежників в першу годину після аварії на ЧАЕС, 26 квітня 1986 року. Ці хлопці
готувалися до сутички з вогнем, але ніколи не думали, що для деяких з них вона
буде останньою.
Особливо
відзначилися тоді: майстер спорту СРСР, старший сержант - Василь Іванович
Ігнатенко; кандидат у майстри спорту, лейтенант внутрішньої служби - Віктор
Миколайович Кібенок; майор внутрішньої служби, начальник варти другої
воєнізованої пожежної частини управління внутрішніх справ з охорони ЧАЕС -
Володимир Павлович Правик, Логвин Геннадій Леонідович - ліквідатор аварії,
старший лейтенант запасу, командир взводу, Кравець Володимир Іванович -
ліквідатор 1986 р сержантський склад та ін. ціною свого життя герої відвели
біду, врятували тисячі людських життів.
За покликом рідної землі на
захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники
по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром
Правиком.
23-річний Правик, як потім
було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій
загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни,
через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б
перетворитись на бікфордів шнур.
Незабаром
прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком.
Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор,
пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на
вірність народу України.
Під час гасіння пожежі на
ЧАЕС, В. П. Правик отримав високу дозу
опромінення і загинув.
Лейтенанти – хлопці
непохитні,
Молоде, вогненне покоління.
Ви, як пам’ять у тривожнім
світі
Раду незнищенного коріння.
Першим важко. Ви ж були
найперші,
Із вогню та в полум’я
шугали
Не до подвигів і не до
звершень
Ви ж собою людство
заступали.
Та серця, мов кремені, не
вгасли
Залишались іскрами на
тверді
Тільки жити – в нас бунтує
спрага,
Та продовжить пісню
родоводу.
А лишилась вірності
присяга.
Батьківщині. Матері.
Народу.
Указом Верховної Ради ,
йому посмертно присвоєно звання «Героя Радянського Союзу».
Хвилина мовчання.
Давайте вшануємо пам'ять
тих людей, які ціною свого життя і здоров’я виконали свій обов’язок, і
захистили людство від згубного впливу, хвилиною мовчання. (Перегляд відеоролика).
Після
аварії на ЧАЕС, на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села,
мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною
отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало
ворогом.
Багато молодих людей
віддали своє життя, захищаючи нас. Багато померли від значної дози опромінення.
Пам’ятайте цих людей, ніколи не забувайте, адже вони – це наша історія, наші
герої.
Хай
стане мир міцніший у стократ,
Хай
над землею чисте небо буде.
Чорнобиль
– попередження набат,
Його
уроків людство не забуде!
